23 травня — День Героїв України
День Героїв України — це не просто історична дата, а насамперед день
глибокої національної пам’яті, присвячений усім, хто віддав життя за свободу
України. У цей день пам’ятаємо про мужність, відвагу і незламність духу
українського народу.
Ідея Свята Героїв виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше
це свято офіційно було запроваджене у квітні 1941 року постановою ІІ Великого
Збору Організації українських націоналістів в Кракові.
Його відзначали підпільно під час Другої світової війни та пізніше в
українській діаспорі.
В радянський період святкування в Україні було заборонене, але після
відновлення незалежності у 1991 році традиція поступово повернулася.
Упродовж багатьох десятиліть українці вшановують пам’ять Героїв, які
поклали життя в боротьбі за волю і незалежність України.
Це свято підкреслює тяглість боротьби за незалежність і нагадує про ціну
свободи. Його сенс зосереджений не лише на подіях минулого, а на безперервному
зв’язку поколінь, які боролися і продовжують боротися за незалежність.
Ця дата пов’язана з постатями Миколи Міхновського, Симона Петлюри та
Євгена Коновальця.
Микола Міхновський
Народився 31 березня 1873 року на Полтавщині у родині сільського
священика, громадсько-політичний діяч, публіцист, один із ідеологів українського
націоналізму.
1899-го переїхав до Харкова, де займався адвокатською практикою і швидко
зійшовся з місцевою українською громадою.
Навчаючись на юридичному факультеті Київського університету
Св. Володимира, Міхновський увійшов до таємної політичної організації
“Братство тарасівців” заснованої у 1891 році на Тарасовій горі у м. Канів.
Автор програмного документу Братство тарасівців “Кредо молодого
українця”, в якому визначено мету створення нової національної ідеології та
відновлення самостійності Української Соборної Держави.
Наприкінці 1901 початку 1902-го років, став співзасновником і одним із
лідерів Української народної партії (УНП), що мала на меті боротьбу за
незалежність України. Написав “Десять заповідей УНП” і програму партії, у яких
виклав основну ідеологію українського націоналізму: “ Одна, єдина, неподільна
від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична України – Республіка
робочих людей – оце національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська
дитина тямить, що вона народилась на світ на те, щоб здійснити цей ідеал”.
З усіх сил він намагався донести свої ідеї до людей: заснував україномовний
журнал, друкував свої дописи у пресі, видавав книжечки, в судах захищав
українських активістів.
З початком Першої світової війни 1914 році мобілізований до російської
армії, служив поручником у Києві, воєнно-окружному суді.
Один із перших почав відстоювати ідею формування власних збройних сил.
На початку 1917 року заснував і очолив Український військовий клуб імені Павла
Полуботка. Військова нарада Київського гарнізону після доповіді Міхновського
08:47 20.05.2026
