Психоактивні речовини (ПАР)
Психоактивні речовини (ПАР) – будь-які хімічні сполуки (або суміші)
природного або штучного походження, які впливають на функціонування
центральної нервової системи, приводячи до змін психічного стану: змінюється
мислення, сприйняття або настрій. Ці зміни можуть носити як позитивний
(лікувальний) характер, так і негативний, наприклад деградація психіки.
Виділяють чотири базові групи психоактивних речовин:
депресанти (речовини, які пригнічують центральну нервову систему);
стимулятори (речовини, що стимулюють нервову систему);
галюциногени (речовини, здатні в тій чи іншій мірі викликати
галюцинації);
психотропні засоби (препарати для лікування психіки).
Психоактивні речовини діляться на «легальні» та «нелегальні». До легальних
психоактивних речовин відносяться речовини, не заборонені законом до
вживання, зберігання і розповсюдження, проте це не залежить від ступеня їх
шкідливого впливу на психіку і організм людини.
Усі інші психоактивні речовини відносять до нелегальних: існує цілий список
речовин, затверджений урядом країни, вживання, поширення і зберігання яких
є протизаконним.
ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання,
нюхання, внутрішньовенне та внутрішньо м’язове введення. Вживання
психоактивних речовин розглядається як форма втечі від життєвих негараздів і
конфліктів, від узагальненої стандартизації, регламентації, запрограмованості
життя у сучасному світі.
Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:
сильне бажання чи почуття непереборної тяги до прийому ПАР;
порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом ПАР;
поява абстинентного стану, що виникає, коли прийом психоактивної
речовини зменшити або припинити;
ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в
необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення
бажаного ефекту;
поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради
прийому речовини людина повністю або частково відмовляється від
важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу
на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на
відновлення після її ефектів;
вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих
наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами
родини тощо.
Важливо розуміти, що залежність від ПАР є хронічною недугою, а не гострим
станом, а отже підходи до лікування мають враховувати особливості перебігу
саме хронічних захворювань. Отож слід пам’ятати про особливості лікування
хронічних хвороб:
такі недуги часто мають рецидиви, що не свідчить про неефективність
лікування, а є природним перебігом захворювання;
основною метою лікування є мінімізація негативних наслідків захворювання
та контроль за проявами недуги, оскільки повне одужання часто є
неможливим (на відміну від гострого стану);
лікування хронічних захворювань часто є пожиттєвим і не обмежене у часі,
єдиним критерієм для зупинки терапії є стан хворого, а не її тривалість
(лікування гострого стану завжди обмежене у часі);
пацієнт є активним учасником і партнером лікування, і від ефективної
взаємодії між лікарем і пацієнтом залежить успіх терапії.
Не дайте нікому затьмарити Ваш розум і свідомість! Бережіть себе та своїх
близьких!