Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.
Головні причини розвитку гепатиту:
віруси гепатиту;
деякі інфекційні захворювання;
токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
медикаменти;
аутоімунні захворювання.
Натепер лікарям відомі вісім вірусних гепатитів, які позначаються великими
літерами англійського алфавіту А, В, С, Д, Е, G, SEN та TT і спричиняються
однойменними гепатотропними вірусами. Усі типи вірусів спричиняють
захворювання печінки, але між ними є істотна різниця.
За оцінками експертів ВООЗ, на Земній кулі більше 2 млрд. людей мають
ознаки наявного чи перенесеного гепатиту В, у 200-250 млн. із них
діагностується хронічне ураження печінки. Вірусом гепатиту С інфіковано
понад 3 % населення світу, що складає більше 200 млн людей. За даними
офіційної статистики в Україні частота інфікування дорослого населення
вірусом гепатиту В складає 2,2 % , що становить коло 1 млн. осіб. Вірусом
гепатиту С інфіковано 3 % мешканців країни, що становить 1,2 млн. осіб.
Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.
Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний,
коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями
інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли
інфікована людина готує їжу для членів родини.
Однак в Україні, зважаючи на кліматичні особливості, гепатит Е
зустрічається рідко, у вигляді поодиноких завізних випадків.
Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту
через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами
організму (переважно кров), зокрема:
переливання інфікованої крові або її компонентів;
вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням
забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні
процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше
вірусного гепатиту В);
побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез
для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть
містити сліди крові);
статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.
Причому для того, щоб відбулося зараження достатньо дуже незначної
кількості крові чи іншого біологічного матеріалу хворої людини.
Гепатити В і С мають значне поширення в Україні.
Як захиститися від гепатиту
Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся
правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі,
фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.
На міжнародному ринку доступні кілька ін’єкційних інактивованих
вакцин проти гепатиту А. Майже у 100% людей протягом місяця після введення
однієї дози вакцини розвиваються захисні рівні антитіл до вірусу.
Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є
вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають
отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год
після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю
дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D
неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти Вірусного
гепатиту В є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.
Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.
На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому
рекомендовано такі засоби профілактики:
застосування бар’єрних контрацептивів;
користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи,
тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи)
призначення;
користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри,
фартухи тощо);
користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення
(манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент
для пірсингу, татуажу тощо).
Куди звернутися по допомогу
Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи
іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за
місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у
разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-
інфекціоніста чи гастроентеролога).
У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням
на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може
правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість
перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.