Дифтерія та ангіна
Дифтерія – гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи,
що характеризується розвитком фібринозного запалення в місці
потрапляння збудника (уражаються переважно верхні дихальні
шляхи, слизова оболонка ротоглотки). Передається дифтерія
повітряно-крапельним і повітряно-пиловим шляхом. У деяких
випадках можлива реалізація контактно-побутового шляху
зараження (при користуванні забрудненими предметами побуту,
посудом, передачу через брудні руки). Збудник здатний
розмножуватися в харчових продуктах (молоко, кондитерські
вироби), сприяючи передачі інфекції аліментарним шляхом.
Інфекція може вражати ротоглотку, гортань, трахею, бронхи, очі,
ніс, шкіру і статеві органи. Діагностика дифтерії ґрунтується на
результатах бактеріологічного дослідження мазка з ураженої
слизової оболонки або шкіри, даних огляду і ларингоскопії.
Дифтерію викликає Corynebacterium diphtheriae.
Ангіна (гострий тонзиліт) – це гостре інфекційне захворювання,
головна відмінність якого – гострий запальний процес компонентів
лімфатичного глоткового кільця, найчастіше, мигдаликів.
Причини ангіни багатогранні. Її збудники – бактерії (β-гемолітичний
стрептокок групи A, рідше – стафілокок або їх поєднання), віруси
(аденовіруси 1-9 типів, ентеровірус Коксакі А, вірус герпесу),
спірохета Венсана в симбіозі з веретеноподібною паличкою, гриби
роду Candida в симбіозі з патологічними коками. Найбільш частий
збудник (близько 50% випадків) – β-гемолітичний стрептокок групи
A.
Дифтерія та ангіна мають схожі прояви: підвищення
температури, біль у горлі, інтоксикація (слабкість, біль у м’язах,
суглобах).
Які ж відмінності?
- мигдалики при дифтерії вкриті плівкою білого кольору, а при
ангіні червоні, запалені іноді з жовтуватим нальотом;
- температура при ангіні – дуже висока, тому що токсини
стафілокока та стрептокока вражають центр терморегуляції: 39 0 С,
навіть 40 0 С, при дифтерії – нижча, 38 – 38,5 0 С;
- біль у горлі при захворюванні на ангіну – дуже сильний, до
неможливості ковтати та говорити, а при дифтерії – менше
виражений, тому що токсин має знеболювальний ефект. Частіше це
скарги на відчуття стороннього тіла у горлі і труднощі із ковтанням.
Профілактика обох захворювань включає підтримку особистої
гігієни, правильного харчування ( воно повинно бути корисним,
поживним, містити вітаміни і мінерали), підвищення рівня
імунітету. Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та запобігти
розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з
календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих
(кожні 10 років). Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та
6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом
ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну - у 16
років — АДП-М. Дорослі ж повинні ревакцинуватися
(вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви
робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити у 26
років, другу - в 36 і так далі. Якщо доросла людина або дитина
старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця,
необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М –
спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після
другої – третя.