ТУЛЯРЕМІЯ
Туляремія — гостре інфекційне зоонозне захворювання бактеріальної
етіології ( збудник туляремії — Francisella tularensis), яке характеризується
інтоксикацією, лихоманкою, ураженням лімфатичних вузлів, внутрішніх органів і
схильністю до затяжного перебігу.
Основним джерелом інфекції для людини є гризуни: заєць-русак,
заєць-біляк, миші, білки, ховрашки, водяні пацюки. Переносниками
збудника туляремії є кліщі, блохи, клопи і кровососи двокрилі (комарі,
ґедзі).
На сьогодні виявлено понад 120 видів тварин — джерел хвороби.
Крім мишей, зайців і ховрашків на туляремію хворіють лиси, вовки,
єнотовидні собаки, ласки, соболі, кішки, бобри, а також
сільськогосподарські тварини: коні, велика рогата худоба, свині, північні
олені, верблюди.
Шляхи передачі туляремії :
Трансмісивний (через укуси комах);
Промисловий (промисел ондатр, зайців, обробка шкурок);
Водяний (вживання води чи купання у водоймах після потрапляння до
них хворих на туляремію гризунів );
Сільськогосподарський (робота зі скиртами соломи);
Побутовий (домашні миші);
Мисливський (обробка тушок хворих тварин);
Траншейний (під час військових дій).
Як правило, захворювання починається гостро з підвищення
температури тіла, ознобу. Відзначаються сильний головний біль,
запаморочення, біль у м’язах, попереку, порушення сну у вигляді сонливості
чи безсоння, виражена пітливість. У тяжких випадках виникають блювання,
носові кровотечі. Будь-яка форма туляремії супроводжується збільшенням
лімфатичних вузлів від розмірів горошини до курячого яйця. В уражених
лімфовузлах і внутрішніх органах утворюються численні специфічні
туляремійні гранульоми, які є некротичними вогнищами у вигляді біло-
жовтих вузликів, що нагадують туберкульозні горбики. Гранульоматозні й
некротичні процеси у вторинних бубонах, які виникають внаслідок
гематогенного поширення інфекції, як правило, перебігають без деструкції.
В ряді випадків уражаються піднебінні мигдалики.
Профілактика
В епізоотичних осередках туляремії систематично здійснюють
дератизацію й дезінсекцію на полях, в складських приміщеннях і населених
пунктах з використанням отрутохімікатів та акарицидних засобів.
Рекомендується регулювати чисельність промислових гризунів. Слідкують
за своєчасним здійсненням таких агротехнічних вимог, як збирання врожаю,
осіннє переорювання полів, знищення бур'яну. Широко використовують
репеленти й інші індивідуальні засоби захисту людей від укусів
членистоногих. Надзвичайно важливо забезпечити недоступність місць
зберігання продуктів й джерел питної води для мишоподібних гризунів.
Забороняється використання сирої води з відкритих водойм. Під час
обмолоту зернових, взятих із скирт, заселених гризунами, робітники повинні
одягати захисні окуляри-консерви й маски. При знятті шкурок з убитих
гризунів необхідно працювати в гумових рукавичках і дотримуватися інших
засобів захисту.
На ензоотичній території населенню роблять планові щеплення
живою протитуляремійною вакциною Ельберта-Гайського. Імунізують,
перш за все, групи ризику (мисливці, сільськогосподарські працівники).
При появі випадків туляремії в людей негайно здійснюють екстрену
вакцинацію.