УВАГА!!! Туляремія
« КРОЛЯЧА ГАРЯЧКА», АБО ЩО ТАКЕ ТУЛЯРЕМІЯ
Туляремія — гостра інфекційна хвороба тварин і людини. Патогенні мікроорганізми
вражають насамперед лімфатичну систему і шкіру, селезінку; характеризується
утворенням множинних гранулематозно-некротичних вогнищ у різних органах,
лихоманкою і загальною інтоксикацією. Після перенесеного захворювання
виробляється довічний імунітет.
Причини туляремії
Збудник туляремії — бактерія франсіселла (Francisella tularensis), або туляремійна
паличка. Основне джерело інфекції для людини — гризуни (ондатри, щури, миші,
ховрахи, хом’яки, зайці), а також свійські тварини (кролі, свині, вівці, велика рогата
худоба). Досить часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники
— після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш.
Деякі види комах розповсюджують патогенні мікроорганізми через укуси тварин. Крім
того, джерелом інфекції може бути вода, забруднена бактеріями. У виробничих умовах
можливе зараження і через дихальну систему. Передавання туляремії від людини до
людини малоймовірне.
Шляхи передавання інфекції:
? контактний — унаслідок контакту з хворими гризунами або їхніми виділеннями;
? аліментарний — через уживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями
гризунів;
? аерогенний (повітряно-пиловий) — під час обробки інфікованих зернових продуктів,
фуражу;
? трансмісивний — інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі,
блохи).
Симптоми туляремії
Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання
починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб.
Ознаки туляремії:
? збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
? сильний головний біль;
? загальна слабкість;
? запаморочення, порушення свідомості;
? біль у м’язах;
? нудота;
? блювання;
? почервоніння обличчя та очей;
? висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.
Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням
уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема,
артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.
Лікування туляремії
Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають
антибактеріальну терапію. У жодному разі не займайтеся самолікуванням!
Стійкість патогену
Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього
середовища, особливо за низької температури та високої вологості. У зерні, соломі за
температури нижче 0 °С бактерії залишаються життєздатними до шести місяців, а за
температури 20–30 °С — до 20 днів. У замороженому м’ясі патоген може зберігатися до
трьох місяців, тривалий час зберігається в охолодженому молоці, вершках.
Менш резистентні бактерії в сухому середовищі. Нестійкі до високих температур (за 60
°C гинуть через 10–20 хв, за 100 °С — через 1–2 хв). Прямі сонячні промені знищують
патоген через 20–30 хв. Згубно діють на збудника туляремії УФ-випромінювання та
стандартні дезінфекційні засоби (розчини лізолу, хлораміну, хлорного вапна вбивають
його за 3–5 хв).
Профілактика туляремії
Для профілактики туляремії у людини використовують живу туляремійну вакцину
(Ельберта — Гайського). Ревакцинацію здійснюють за показаннями через п’ять років
(тварин не вакцинують).
Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами,
тож бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх рідних і близьких.
Лікар епідеміолог відділення епідеміологічного нагляду
та профілактики інфекційних захворювань Надвірнянського РВ
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України» Л.Клим’юк