“Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими” — це одна з найвідоміших фраз німецького психолога Фрідріха Ніцше. Чи справді це так?
Посттравматичне зростання – це досвід позитивних змін, що відбуваються з
людиною після зіткнення з кризовими життєвими ситуаціями. Це не лише
повернення до свого попереднього життя, а наповнення його новими сенсами й
збагачення себе як особистості.
В умовах війна це питання є дуже важливим , оскільки воно стосується
психічного здоров’я населення. У таких умовах людям може бути важко
адаптуватися та знаходити в собі сили виходу із важких ситуацій. Про нього
слід розповідати, і людина, яка знає про цей феномен, ймовірніше зможе його
пережити, оскільки вона буде знати, що травма може мати кілька варіантів
розвитку.
Травматичні події, стреси та кризи в наш час провокують страждання і
руйнують особистісні опори. Втім, це також досвід, який робить нас
сильнішими, мудрішими ніж вчора. Побачити можливості та певну позитивну
складову у кризовій ситуації буває дуже непросто, але цілком можливо. Це не
про те, що людина реагує на травматичну подію безмежним оптимізмом і
бачить все у райдужному світлі. Це не означає, що в житті не буде горювання,
болючих думок і тяжких станів. Навпаки: посттравматичному зростанню
завжди передує біль. Близько 50-70% людей після травматичної події мають
потенціал для посттравматичного зростання.
Розрізняють 5 основних вимірів посттравматичного зростання:
Відчуття більшої особистої сили. Якщо людина подолала поточні
труднощі, то це додає їй віри у власну спроможність надалі впоратися з
чим завгодно.
Цінність щоденного життя. Звичайні буденні речі, які раніше могли
сприйматися як належне, зараз приймаються як щось цінне і важливе.
Поява нових можливостей. Можливо, є щось, що людина не зможе
більше робити через травму, але можуть зʼявитися нові можливості чи
перспективи, про які вона раніше й не підозрювала.
Зміна взаємостосунків. Близькі стосунки стають глибшими, у них
проявляється більше емпатії, співпереживання та співчуття.
Духовні, екзистенційні зміни. Людина починає ставити собі питання, над
якими раніше не думала, як-от: «Навіщо жити, зважаючи на те, що
сталося?».
Як допомогти собі досягти посттравматичного зростання?
Перегляньте своє життя. У чому полягає його цінність для вас? Яка ваша
життєва мета? Чи кожен ваш день наближає вас до її досягнення?
Проведіть ревізію своїх стосунків з іншими. З ким ви спілкуєтеся? Хто є
важливими для вас людьми? Чи достатньо часу ви проводите з ними?
Задумайтеся над новими можливостями у вашому житті, які відкрилися
після травматичної події. Життя змінилося, але завжди можна побачити
за обрієм щось нове, з чого можна почати іншу сторінку.
Відчуйте особистісну силу. Потрібно замислитися над перевагами своєї
особистості, і вирішити, де саме їх найкраще застосувати.
Попрацюйте над своїм духовним зміцненням. Це може бути укріплення
релігійної віри, злиття з природою, ототожнення з національною
культурою тощо.
У людини є багато можливостей та ресурсів пережити життєві травми,
просто слід ці ресурси вчасно використати. За професійною допомогою слід
звертатися до психологів.